Новини

Андрій БОГДАНОВИЧ про моніторинг контрольних пунктів у серпні-вересні

25 Листопада 2016

Громадська організація «Фундація.101» представила результати моніторингу роботи контрольних пунктів на лінії розмежування за серпень-вересень 2016 року. Про новий аналіз роботи КПВВ на Донеччині в програмі «Громадського радіо» розповів голова ГО Андрій Богданович.

Що виявив нещодавній моніторинг на лінії розмежування?

З серпня цього року ми відновили моніторинг на всіх контрольних пунктах, які наразі працюють на Донеччині: «Зайцеве» (наприкінці жовтня цей КПВВ перемістився і тепер називається «Майорськ») «Новотроїцьке», «Мар’їнка» і «Гнутове». Ми стежимо в цілому за тим, як проходить перетин лінії зіткнення, за дотриманням прав людини і, окрім того, проводимо опитування людей, що їх непокоїть при перетині лінії зіткнення, щоб вони хотіли змінити, а також про причини перетину лінії зіткнення.

Скільки людей перетинають контрольні пункти в’їзду-виїзду в обидва боки? Куди більше рухається потік?

Насправді, приблизно однакова кількість людей виїжджає і заїжджає. Причому значна кількість людей виїжджає з непідконтрольної території на контрольовану за продуктами харчування і потім повертається. Якщо говорити про причини перетину, то 37% опитаних їздять відвідувати родичів. Тобто є великий зв’язок між людьми на окупованій території та контрольованій. Отакі дані говорять, що не можна повністю відгородитися від людей, які мешкають на непідконтрольній території, як пропонують зробити деякі.

Вікова категорія тих, хто здебільшого перетинає лінію розмежування?

Досить різний вік перетинаючих. Проте це дані тих, кого ми опитували, хто добровільно розмовляв з нами.

Але в цілому ваші дані показують, що перетинають лінію розмежування значно більше людей тих, хто постійно переживають на неконтрольованій території. Вони рухаються на контрольовану і потім повертаються на постійне місце проживання. Ті, хто живуть на контрольованій території, їздять туди значно рідше.

Є дві категорії людей. Ті, хто проживає на непідконтрольній території, і виїжджає на підконтрольну територію відвідати родичів і придбати необхідне, щоб потім повернутися назад. Ця категорія людей переміщується більш часто. Інша категорія — це молодші люди, які виїхали на контрольовану територію, проживають тут постійно, але навідують батьків, які залишилися на окупованій території.

Що стосується людей, які виїхали і повернулися, це вже не постійна міграція. Вони могли виїхати, прожити рік-півтора на контрольованій території, але, наприклад, в них закінчилися кошти, тому що треба винаймати житло і десь працювати, і вони змушені повернутися назад на окуповану територію, де, хоча б, є де жити. Тому не можна робити висновок, що люди повертаються на окуповані території, бо вони підтримують так звані республіки. Люди змушені повертатися, щоб мати дах над головою.

Майже 20% респондентів повідомили, що їм не вдалося перетнути лінію розмежування.

Справді, такі випадки бувають. В першу чергу, саме через великі черги. 78% опитаних говорили, що їх найбільше турбують надмірні черги на КПВВ. Багато хто залишається ночувати біля контрольного пункту: або в наметах для обігріву, чи в машині, щоб не втратити, наприклад, своє місце в черзі.

А скільки часу люди в середньому витрачають на перетин лінії розмежування?

Коли ми цікавимося, скільки часу люди витрачають на перетин, то питаємо про минулий раз. Якщо опиратися на отримані дані, то 26% опитаних витратили близько трьох годин. Але були випадки, коли люди витрачали по п’ять-сім годин.

Окрім часу, скільки коштів у середньому витрачають люди для перетину лінії розмежування?

Загалом 400-500 гривень: це пальне, їжа в дорогу і решта витрат на дорогу.

Тобто перетин лінії розмежування — це цілий процес, який вимагає часу і грошей. Чим люди не задоволені?

Цікаво, що найбільше людей хвилюють великі черги. Притому, що на другому місці — загроза обстрілів. І про великі черги люди згадають набагато частіше, аніж про проблему обстрілів. У цифра це виражено наступним чином: довгі черги називають 77%, загрозу обстрілів — 34%. Різниця майже в два рази між цими показниками. Виходить, що люди звикли вже до військової ситуації в регіоні, що їх більше турбують побутові проблеми.

Якщо говорити про те, що турбує людей на конкретних пунктах, то, наприклад, довгі черги найменше турбують людей, які перетинають лінію розмежування через КПВВ «Гнутове», і найбільше — через КПВВ «Зайцеве». При середньому показнику занепокоєння довгими чергами в 77%, цей показник суттєво відрізняється на різних КПВВ: «Гнутове» — 49%, «Новотроїцьке» — 75%, «Мар’їнка» — 84% і «Зайцеве» — 99%.

Різна кількість людей їздить по різних напрямках. Якраз, найбільше навантаження зараз маємо на КПВВ «Мар’їнка». У минулому році, коли «Мар’їнка» не працювала, а працювали лише «Зайцеве» і «Новотроїцьке», то основне навантаження припадало на «Зайцеве». Окрім довгих черг, на КПВВ «Мар’їнка» навіть трохи гірший санітарний стан, аніж на інших контрольних пунктах. На «Мар’їнці» бувають перебої з водою, з її наявністю на КПВВ.

Серед незадовільних умов, люди виокремлюють забруднені туалети, які не чистять або рідко прибирають, чи настільки великий потік людей, що навіть прибираючи туалети щодня, вони досить швидко забруднюються за цілий день.

Результатом вашого моніторингу стали рекомендації місцевій владі. Які вони?

Ми збираємо дані, щоб побачити які є проблеми і хто має їх вирішити з представників влади. Основне, аби вирішити питання з довгими чергами і умовами очікування, є покращення умов на пунктах в’їзду-виїзду — збільшити кількість укриттів від сонця і дощу та наметів для обігріву, через настання холодної пори року. Наразі намети для обігріву є на всіх контрольних пунктах, але, на нашу думку, їхня кількість недостатня. Буває так, що ці намети розташовані до контрольного пункту на контрольованій території, тоді як в «сірій зоні» за контрольним пунктом вже його немає. І люди не можуть ним скористатися, поки не перетнули контрольний пункт убік підконтрольної території. Все залежить від напрямку прямування людини.

Те саме стосується туалетів і води. На більшості КПВВ баки з водою є з обох боків, проте, наприклад, з одного боку він може бути порожній, і поки людина не перетне контрольний пункт у відповідному напрямку, вона може або не може ним скористатися. Щодо туалетів, то здебільшого це біотуалети або дерев’яні з вигрібною ямою, і люди з інвалідністю не можуть ними нормально скористатися, бо вони не придатні для людей з фізичними вадами.

Ви проводите моніторинг з вересня 2015 року. Чи покращилася ситуація за останній рік?

Так, є позитивні зміни. Наприклад, в минулому році однією з проблем, які ми фіксували, була відсутність табличок про замінування узбіччя (якщо поблизу в людини нема туалету, а своєї черги чекати довго, то пасажири сходили на узбіччя, яке, зокрема в «сірій зоні», заміноване). Наразі на багатьох контрольних пунктах є в достатній кількості попереджувальні таблички. Однак, на нашу думку, треба додати інформацію, що саме узбіччя є замінованим.

А що стосується самого проходження, контролю і перевірки громадян? Є якісь зрушення? І траплялося вам фіксувати кричущі порушення недотримання прав людини, про які варто говорити дуже голосно?

Після того, як ми відновили у серпні наш моніторинг, то таких випадків стало менше. Хоча інколи буває грубе ставлення до людей зі сторони співробітників перевіряючих органів. У минулому році в нас був зафіксований випадок, коли людина їхала через контрольний пункт, зупинила авто біля контрольного пункту і відійшла, залишивши машину без нагляду. Повз цієї автівки проїжджав військовий, побачив, що нема водія, і порізав шини. Проте це поодинокі випадки. Все залежить від конкретних виконавців на місцях. На одному контрольному пункті сьогодні може працювати група, яка ввічливо спілкується, а після ротації інша зміна вестиме себе інакше.

КАРАТЄЛЬ рейтингує: жовтень 2018 року
5 Листопада 2018

КАРАТЄЛЬ рейтингує: жовтень 2018 року

За оцінками користувачів додатку

Детальніше
Відкрите звернення інститутів громадянського суспільства
8 Жовтня 2018

Відкрите звернення інститутів громадянського суспільства

До Уповноваженого ВРУ з прав людини

Детальніше