Андрій БОГДАНОВИЧ про розведення військ на Донбасі

Голова громадської організації «Фундація.101» Андрій БОГДАНОВИЧ став гостем вечірнього ефіру на телеканалі «112 Україна», де розповів про проблеми, які хвилюють людей при перетині лінії розмежування, як їх вирішити чи уникнути, а також торкнувся умов, за яких люди вимушені повертатися назад на непідконтрольну територію.

Наскільки збільшилася чи зменшилася потреба перетинати лінію розмежування на сході України?

Наша організація займається моніторингом дотримання прав людини на контрольних пунктах в’їзду-виїзду в Донецькій і Луганській областях, тобто покриваємо всіх п’ять контрольних пунктів, які наразі працюють. Стосовно того, наскільки збільшилася динаміка перетину, то для порівняння, за даними Прикордонної служби, за минулий рік, коли працювали лише два контрольних пункти (Зайцеве і Новотроїцьке) лінію розмежування перетнули близько 4,5 мільйони чоловік. Зараз, коли працює п’ять контрольних пунктів, за півроку вже перетнула приблизно така ж кількість. Виходить, збільшується кількість контрольних пунктів, збільшується кількість перетинаючих.

Які проблеми присутні на КПВВ? Які з них можна вирішити без залучення іноземних партнерів? Звичайно, окрім обстрілів.

Ми якраз опитуємо людей про те, що їх турбує при перетині, чого вони бояться, що б вони хотіли змінити в пропускному режимі. Примітно, але людей більше турбує наявність великих черг на КПВВ, аніж загроза обстрілу. За останніми результатами опитування, 76% говорять, що їх турбують великі черги, і 34% переймаються через обстріли. Зазначу, що люди можуть обирати під час анкетування декілька варіантів, тому суми 100% не буде.

Якось можна цього уникнути? Чи це такий технологічний процес: має бути певний огляд, вивчення мети поїздки?

На етапі перевірок на контрольному пункті мету ніхто не питає, бо людина має дозвіл на перетин, який потрібно отримувати заздалегідь. Але сама процедура перевірки на КПВВ займає певний час. Загалом співробітники Прикордонної і Фіскальної служби працюють досить професійно, що стосується швидкості перевірки речей тощо. Просто, дійсно, дуже багато людей, надмірний потік.

Тоді постає альтернативне питання, чи можемо ми створити ще контрольні пункти пропуску, аби було менше черг? Чи посилити професійну роботу людей, які займаються перевірками, тобто збільшити кількість людей, які контролюють перевірку?

Це торкається того, про що я казав раніше. Як бачимо, зі збільшенням кількості КПВВ зростає наплив людей. Тож, напевне, справа не в кількості. Наприклад, для вирішення питання з чергами були створені логістичні центри. Адже досить велика кількість людей перетинає лінію зіткнення, щоб придбати продукти харчування або зняти пенсії чи соціальні виплати на картках. Логістичні центри були створені в «сірій зоні» — між нульовим блокпостом і КПВВ. Людина могла, не перетинаючи контрольний пункт, заїхати на логістичний центр, купити все необхідне, зняти кошти в банкоматі й повернутися назад. Наголошу, для цього не потрібно було б перетинати контрольний пункт в’їзду-виїзду. Відповідно, не створюючи цю чергу. Але мусимо констатувати, що ці логістичні центри не працюють так, як було заплановано. В першу чергу, мало підприємців, які хотіли б торгувати на логістичному центрі. Наприклад, на КПВВ «Новотроїцьке» логістичний центр розташований поряд з контрольним пунктом, наші спостерігачі постійно бачать, що відбувається на ньому. Там зараз 1-2 підприємці і тільки до обіду. І люди не їдуть туди, бо там не має, що купувати, а підприємці не хочуть туди їхати, тому що малий попит. Замкнуте коло.

На вашу думку, яка стратегія побудови взаємовідносин з непідконтрольною територію була б більш дієвою — реінтеграції чи позиції повної ізоляції?

Вважаю, що не можна повністю закривати цей умовний «кордон». Не всі люди, які проживають не непідконтрольній території, сепаратисти і вони проти України. Є там багато людей, які підтримують Україну, проте не мають можливості виїхати на підконтрольну територію. По-перше, через похилий вік. По-друге, відсутність житла. Є випадки, коли люди виїжджали на підконтрольну територію, а через рік-два повертаються назад, бо закінчилися гроші і нема, де жити. І це не поодинокі випадки. Звичайно, під час перетину лінії розмежування потрібно затримувати людей, які виступають проти України, посягають на її територіальну цілісність, і проводити слідство. На мою думку, не можна повністю відрізати всю ту територію, бо там є громадяни України і не всі за цією межею проти нашої держави.

Який відсоток людей повертається назад до своїх домівок на непідконтрольній території?

Наразі я не готовий говорити про це. Бо опитування на КПВВ добровільне. Не завжди попадаються люди саме в момент повернення. Буде не репрезентативно зараз про це говорити. Якщо повертатися до попереднього вашого питання, то позицію ізоляції тих територій можна було б розглядати лише тоді, коли б Україна створила всі умови для життя, місця для проживання і роботу, для всіх охочих виїхати з непідконтрольної території, дала б їм певний час на переїзд і лише тоді б закривала «кордон». У всіх інших випадках, на мою думку, неправильно говорити про повну ізоляцію.

Наскільки пов’язані один з одним розведення військ і створення інфраструктури перетину лінії розмежування?

Близько місяця тому я був у Станиці Луганській. При спілкуванні з місцевими ми дізналися, що вони категорично проти розведення. Там дуже близько контрольована і неконтрольована територія, близько 1 кілометр між нашим блокпостом і блокпостом сепаратистів. КПВВ «Станиця Луганська» розташоване безпосередньо в населеному пункті, тому його посунення хоча б на 1 кілометр призведе до того, що лікарня і адмінбудівлі залишаться в «сірій зоні». Люди залишаться без захисту.