Андрій БОГДАНОВИЧ про зміни на контрольних пунктах Донеччини

Голова громадської організації «Фундація.101» Андрій Богданович в ефірі програми «Київ-Донбас» на «Громадському радіо» розповів про зміни на контрольних пунктах в'їзду-виїзду у Донецькій області.

ГО «Фундація.101» відновила свою роботу на контрольних пунктах. Давайте нашим слухачам коротко нагадаємо суть проекту.

Наша організація ще з минулого року започаткувала проект «Прифронтова інспекція». Наші спостерігачі знаходилися на контрольних пунктах в'їзду-виїзду в Донецькій області і стежили за дотриманням прав людини, як відбувається перетин громадянами лінії зіткнення, чи ввічливо спілкуються з ними співробітники перевіряючих органів, і чи не порушуються їхні права. Раніше ми працювали лише на двох контрольних пунктах — «Зайцеве» і «Новотроїцьке», що в Донецькій області. Адже в минулому році основну частину року працювали тільки ці пункти, інші були закриті. У цьому році в Донецькій області повноцінно вже працюють чотири контрольні пункти, додалися ще «Гнутове» та «Мар’їнка». Зараз ми моніторимо всі чотири КПВВ.

Скільки тривала перерва в роботі ваших моніторів?

Попередню частину проекту ми закінчили в лютому цього року. А вже в серпні відновили моніторинг, і стежимо за тим, що змінилося на контрольних пунктах, як зараз відбувається там робота і перевірка громадян.

Що змінилося? Які очевидні зміни відбулися?

У звіті, який ми опублікували після першої частини на початку цього року, ми окреслили ряд проблем. Наразі частина з них частково або повністю вирішена. Одна з проблем — замінування узбіч. Особливо це було відчутно на КПВВ «Новотроїцьке» — від самого КПВВ до так званого нульового блокпосту, за яким починалася неконтрольована територія. Раніше вздовж цієї дороги не було туалетів, попереджувальних табличок про замінування, і люди, не маючи можливості сходити в обладнаний туалет, були вимушені спускатися на узбіччя. Були випадки, коли люди так підривалися. Зараз вже є попереджувальні таблички про замінування, вони досить помітні. Такі таблички з’явилися не лише на «Новотроїцькому», але і на інших контрольних пунктах. Додатково на «Новотроїцькому» по дорозі від КПВВ до нульового блокпосту з’явилися туалети, приблизно кожні 500 метрів.

Замінування узбіч ви моніторите лише на контрольних пунктах чи вглиб території також?

Наші спостерігачі знаходиться безпосередньо на контрольних пунктах в'їзду-виїзду. Якщо до нульового блокпосту не велика відстань, наприклад, як на «Новотроїцькому», то там можна піти подивитися, якщо говорити про «Зайцеве», там близько 30 км, такої можливості немає.

Скажіть, чи змінилося щось на краще в окреслених пунктах і чого не торкнулися зміни?

Звичайно, ті пункти, про які сказав вище, це те, що змінилося на краще. Наприклад, одним з пунктів, про які ми говорили, була проблема неправильної організації пасажирських автобусних перевезень. Раніше автобус, який привозив людей з населеного пункту, висаджував їх на контрольному пункті, вони проходили його пішки, а автобус перетинав контрольний пункт пустий і чекав, поки всі пасажири пройдуть перевірку. Коли таких автобусів було одночасно два-три, люди перемішувалися в цій черзі. Таким чином, виходило, що поки всі не пройдуть перевірки, всі автобуси стояли і чекали, поки можуть відвезти всіх до нульового блокпосту. Це було незручно, бо через одну людину, наприклад, могли чекати три автобуси. Ми рекомендували розбити цей маршрут на дві частини — від населеного пункту до контрольного пункту і від КПВВ до «нульовки». У такий спосіб вони ставали незалежними один від одного. Зараз це вже зроблено, всі чотири контрольні пункти, які ми моніторимо, працюють за такою схемою.

Розкажіть про вашу оновлену програму роботи.

Раніше ми більше приділяли увагу тому, як працює контрольний пункт, наскільки ввічливо спілкуються представники органів влади з громадянами, чи порушуються права людей. Зараз ми теж за цим стежимо, але більший фокус робимо на опитуваннях громадян: які в них є застереження, чого бояться, з якими проблемами стикаються, щоб хотіли змінити. І, збираючи таку інформацію, хочемо більш глибоко вивчити існуючі проблеми, а також ті питання, які не є очевидними для людини, яка просто приїхала, подивилися і поїхала. Все це робимо, аби надати ширші рекомендації органам влади: Донецькій адміністрації, прикордонникам, Штабу антитерористичної операції тощо.

Був момент, що вашій моніторинговій групі заборонили працювати. Як вирішилося це питання?

Справді, така проблема виникла в кінці нашого моніторингу, коли нам заборонили доступ на КПВВ «Зайцеве». Це співпало на завершення нашого проекту, тому не дуже вплинуло на результати дослідження. Перед початком цього моніторингу ми провели переговори з прикордонниками, Штабом АТО. Наразі все погоджено, є доступ на всі контрольні пункти. Як не дивно, зараз проблема в київській владі. Ми хочемо паралельно з проектом «Прифронтова інспекція» надавати в Києві допомогу людям, постраждалим від антитерористичної операції, надавати їм психологічну допомогу, реабілітацію. Для цього плануємо відкрити приймальню, для якої необхідно приміщення. Є рішення Київради, яке передбачає під цю діяльність надання приміщення на пільгових умовах. Ми знайшли таке приміщення, яке ніким давно не використовувалося, воно у жахливому стані і потребує ремонту. Проте згодні його отримати таким в оренду. Ми подали заявку до Департаменту комунальної власності м. Києва і одразу нам почали ставити палки в колеса. Перед травневими святами ми подали заяву, по процедурі оголошення мали розмістити в газеті «Хрещатик», але дуже довго цього не робили. Потім нам взагалі відмовляли надавати інформацію про те, як просувається розгляд нашої заяви. Все це виглядає дуже дивно. Коли донецька влада дуже добре іде на контакт, а там, де війна наче далеко, все навпаки.

Можливо, це приміщення комусь належить?

Ні, воно в комунальній власності. Ми не бачимо причин, через які його б не хотіли нам давати.

Скажіть, чому Луганщина досі не охоплена моніторингом?

Насправді, нашим проектом ми хотіли покрити і Луганську область, де зараз працює пішохідний пункт «Станиця Луганська». Ми плануємо його теж моніторити, але маємо об’єктивну проблему — відсутність місцевих жителів, яких можна було б долучити до нашого проекту. Підкреслю, що для моніторингу КПВВ залучаємо саме місцевих. Перша проблема — невисока кількість населення в Станиці Луганській. Ми шукали і серед місцевих активістів, зверталися до громадських організацій, які там працюють. Навіть розміщували вакансії на сайтах для пошуку роботи. І відгуків немає. Є з Сєвєродонецька, наприклад, але це за 150 км, а там жахливі дороги і добиратися в одну сторону дві-три години.

А якимось чином ви отримуєте звідти інформацію, хоча б періодично?

Виключно на рівні засобів масової інформації. Наших прямих джерелах нема.

Які періоди охоплюють ваші дослідження?

Перша частина почалася у вересні 2015 року і закінчилися в кінці січня — на початку лютого 2016 року. І от зараз з серпня відновили свою роботу. Це якби друга частина.

То ви можете сказати, як довго зберігалося припинення вогню в останні дні? Бо повідомлення в медіа різняться.

Ми фіксуємо, якщо наші спостерігачі чують обстріли, які відбуваються недалеко, або за словами пасажирів, які повідомляють про те, що відбувалося. Але це не є основною задачею нашої місії. Тричі на день наш координатор продзвонює всіх моніторів і збирає поточну інформацію, яку викладає на наших сторінках в соцмережах — Facebook, Vkontakte, Twitter, Google+, Instagram і Telegram. Якщо обстріли десь було чутно, то ми пишемо про це. На жаль, не скажу щодо обстрілів після 1 вересня, але в серпні були випадки, коли наші монітори фіксували обстріли. Проте важко точно сказати звідки. І ми про це писали.

У серпні ви відновили свою роботу. Які зараз можете озвучити дані?

Хочу звернути увагу, що змінилася ситуація з перетином дітей лінії зіткнення. Раніше ми неодноразово фіксували випадки, коли один з батьків виїжджав з неконтрольованої території з неповнолітньою дитиною при поверненні стикався з тим, що потрібен дозвіл від того з батьків, хто відсутній, для в’їзду на неконтрольовану територію. Більшість батьків не знали про цю норму. Зараз ми відмічаємо, що такого майже нема, більшість людей вивчила правила перетину, володіє необхідною інформацією. Наші монітори перестали стикатися з такими проблемами. Що стосується занепокоєння людей, то найбільшою проблемою люди вважають великі черги. Незабаром опублікуємо першу зібрану інформацію, яка буде викладена у вигляді інфографіки. І там можна буде побачити, що навіть обстріли не так лякають людей, ніж проблема з чергами.

Наостанок змінимо тему нашої розмови. Нещодавно ви провели моніторинг якості продуктів. Скажіть, ви робили це по всій Україні чи тільки в зоні АТО?

Це абсолютно інший проект, який жодним чином не пов’язаний з моніторингом контрольних пунктів. На волонтерських засадах ми залучили небайдужих людей по всій Україні, які протягом місяця моніторили м’ясні вироби в тих магазинах, до яких вони зазвичай навідуються для покупок. За тією інформацією, яку ми зібрали, найбільше порушень було в мережі «Сільпо», на другому місці — «Фора» і на третьому — «АТБ».

Окремо по Донецькій і Луганській області ми не робили, адже, на нашу думку, така вибірка була б не репрезентативною. Це було на громадських засадах, тому ми не мали в певній області конкретну кількість спостерігачів, щоб потім казати, що по всіх областях була вибірка і наші дані об’єктивні в територіальному контексті. Тому ми обрали покриття по мережах магазинів.

Повертаючись до моніторингу контрольних пунктів, хочемо запитати, скільки триватиме другий запуск проекту? І до яких організацій надаватимете звіти?

Наразі у нас заплановано до кінця цього року — до 31 грудня. Ми публікуватимемо інформацію у нас на сайті впродовж цього періоду: всі порушення і пропозиції будуть у відкритому доступі. Також розсилатимемо по органах влади — в Штаб антитерористичної операції, до Державної прикордонної служби, у військово-цивільні адміністрації, до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Всім органам, які дотичні до процесу перетину лінії зіткнення, які відповідальні за стан контрольних пунктів. Звичайно, повідомлятимемо і міжнародні організації, які надають допомогу в роботі цих контрольних пунктів. Наприклад, воду і туалети в більшій частині на КПВВ були встановлені не державою, а міжнародними структурами. Вони теж мають знати про поточний стан контрольних пунктів.