Андрій БОГДАНОВИЧ розказав про проблеми на КПВВ

Голова громадської організації «Фундація.101» Андрій БОГДАНОВИЧ в ефірі телепрограми «Донбас.Реалії» на «Радіо свобода» розповів про проблеми на контрольних пунктах Донеччини за результатами проекту «Прифронтова інспекція».

Нещодавно ваша громадська організація зробила звіт з моніторингу пунктів пропуску, встановлених на території Донецької області. Що це за звіт? І які дані ви здобули під час спостереження за цими пунктами?

Організація «Фундація.101» протягом майже півроку — з вересня 2015 року по лютий 2016 року — моніторила ситуацію на контрольних пунктах «Зайцеве» та «Новотроїцьке». Наші спостерігачі знаходилися повний робочий день — від часу відкриття контрольного пункту до моменту його закриття. Вночі контрольний пункт не працює, відповідно наших моніторів там не було.

Але ж черги вночі зазвичай стоять.

Так, бувало, що черги залишалися й на ніч. Причому досить неприємно, коли люди залишалися в «сірій зоні» — між нульовим блокпостом і контрольним пунктом. Тобто вони не могли виїхати назад на неконтрольовану територію через нульовий блокпост, і не могли перетнути контрольний пункт, аби потрапити на контрольовану територію. Подібні моменти були не часто, але мали місце. Таким чином, люди були заручниками ситуації.

Які основні тенденції ви виявили під час моніторингу?

Ми визначили низку проблем: у нашому звіті виокремлено 8 пунктів. В першу чергу, хотілося б звернути увагу на заміновані ділянки вздовж дороги, на якій люди чекають можливості перетнути контрольний пункт. Зокрема, це стосується ділянки дороги від КПВВ «Новотроїцьке» до нульового блокпоста. Там заміноване узбіччя. І вже мали місце випадки, коли люди через фізіологічні потреби сходили на узбіччя і підривалися на мінах і розтяжках.

До речі, як ви гадаєте, чия вина у тім, що там немає туалетів — українського уряду чи місцевої влади?

Туалети є, власне, на контрольних пунктах. Але в цій «сірій зоні» туалетів немає. Взагалі, облаштуванням контрольних пунктів займається Прикордонна служба. І, по суті, за цим питанням також мають стежити військово-цивільні адміністрації, адже це підконтрольна Україні територія.

Андрію, у вашій представленій доповіді з восьми пунктів є один, який дуже кидається в очі. Це хабарництво на пунктах пропуску. Як саме це проявляється?

Перше, що хотілося б відзначити, безпосередньо на контрольному пункті, на його території хабарі ніхто не бере. Тобто наші монітори подібного не фіксували. Навіть були випадки, коли люди в паспорт вкладали гроші, і прикордонники ці гроші повертали. Але люди регулярно нам скаржилися на інший момент. На КПВВ є дві черги — загальна й пільгова. До останньої потрапляють люди з інвалідністю, з дітьми до одного року і особи похилого віку. Якщо ви не належите до цих категорій, то ви не можете потрапити в пільгову чергу. І ось люди регулярно жалілися на те, що до пільгової черги можна потрапити за хабар — близько 200 гривень.

Виходить, це коротша черга, швидко проходить?

Так. У звичайній черзі можна простояти 5-7 годин, тоді як в пільговій контрольний пункт можна перетнути за годину чи навіть менше.

Мій колега їхав на власному авто з Донецька. І йому пропонувала хабар, якщо він пропустить автобус.

Так, ми чули, що є люди, які просто займають чергу, аби потім продати своє місце. І, буквально, вчора мені написав мій знайомий, що на КПВВ «Зайцеве» існує механізм, коли до прикордонника, який формує обидві черги, під'їжджає машина чи автобус, з яких на узбіччя виходить людина і залишає там гроші в спеціальній коробці. Після цього людина повертається до свого транспортного засобу, їй називають пароль і з отриманою інформацією вона проїжджає без черги контрольний пункт.

Із екзотичних фактів є ще такий: вагітні жінки сідають в автомобіль, і по декілька разів проїжджають повз КПВВ, в такий спосіб допомагаючи отримати пільговий проїзд тим людям, які їх везуть.

Скажіть, будь ласка, а більше фактів щодо хабарів зі сторони посадових осіб чи більше шахрайських фактів?

Більше подібних порушень фіксується від виконавців на місцях. Зрозуміло, що адміністрації Прикордонної служби невигідно, щоб хабарі мали місце, це їхня репутація. Ми співпрацюємо з адміністрацією прикордонників у Києві, які часто самі дзвонять нам і уточнюють щодо ситуації на КПВВ. Адже їхні підлеглі навряд чи розкажуть все як є. А наші спостерігачі незалежні, тому можуть висвітлити ситуацію так, якою вона є насправді.

Проте, знову ж таки, багато чого залежить від виконавців на місцях. Для порівняння. У вересні минулого року була одна група прикордонників на контрольному пункті «Зайцеве». Через місяць відбулася ротація, ця група відслужила вже понад рік, і їм на зміну прийшли інші люди. Робота контрольного пункту абсолютно змінилася. До цього все було налагоджено, чітко. А після ротації автомобілі почали перевіряти повільніше, люди почали затримуватися, почали надходити скарги на прикордонників.

Що вам відомо про бізнес на пунктах пропуску, включно з організацією безперешкодного проїзду? Зі столиці їдуть комфортабельні автобуси прямим сполученням Київ-Донецьк, і пасажирам обіцяють, що їх не будуть перевіряти на блокпостах.

Про подібне не чув. Згідно положення, за яким на разі регулюється перетин лінії розмежування, заборонено пропускати через контрольні пункти рейсові автобуси. На разі там працюють лише автобуси, які їздять від найближчого населеного пункту до нульового блокпоста.

Але якщо це автобус до 8 місць, то це може рахуватися як звичайний пасажирський транспорт. Тому випадок, про який ви говорили, може мати місце.

Поговоримо про логістичні центри. Губернатори говорили про це, як про велике досягнення. Начебто ці центри будуть працювати для мешканців окупованих територій, на яких майже за собівартість можна буде придбати різні товари. Але, як з’ясувалося, жоден логістичний центр не виявився ефективним. І на сьогодні вони практично не діють. Як люди скуповуються? Де вони це роблять? І, не знаю, чи погодитеся ви зі мною, основна частина міграції через лінію розмежування — за продуктами. Як вважаєте?

Так, згоден, що основний потік людей їздить за продуктами харчування. Або зняти пенсії, тому що банкомати на неконтрольованій території відсутні. Тобто основний потік — це за їжею та виплатами.

Логістичні центри задумувалися саме для того, аби люди, не перетинаючи контрольний пункт (логістичні центри розташовані в «сірій зоні») могли придбати продукти, зняти пенсії і повернутися назад. Однак на сьогоднішній день можна констатувати, що логістичні центри не працюють на повну. Для цього є дві причини. По-перше, для того, щоб потрапити на логістичний центр, люди не мали б стояти в черзі. На нульовому блокпості їм видавали б талон, за яким вони не могли перетнути контрольний пункт, але мали б можливість потрапити на логістичний центр. Люди не були б змушені стояти в черзі 5-7 годин, аби доїхати до логістичного центру. На жаль, прикордонники направляють їх до загальної черги. І, вистоявши 5-6 годин, вони не бачать сенсу їхати на логістичний центр, коли можуть поїхати на контрольовану територію, де асортимент товарів більший і ціни кращі, а потім повернутися назад. Друге, що з цього виходить, підприємці на логістичних центрах не поспішають їхати туди торгувати, тому що мало людей приїжджають туди. Ось таке замкнуте коло.

Які б ви надали рекомендації голові Донецької області щодо оптимізації процесів на контрольних пунктах в’їзду-виїзду? Що в його силах, аби уніфікувати цей процес, полегшити його?

Щоб вирішити питання з логістичними центрами, треба домовлятися з прикордонниками, які регулюють цю черги. Вони мають без перешкод пропускати людей на логістичні центр. Якщо говорити про «Зайцеве», то там логістичний центр розташований за 3 км від дороги, по якій люди прямують до КПВВ. Таким чином, про нього мало хто здогадується. Був навіть випадок, про який розповідали наші знайомі журналісти, коли вони їхали на цей логістичний центр, зняти про нього сюжет, і не могли його знайти. Навіть місцеві військові не змогли допомогти їм з цього приводу. Тому, що вже говорити про людей, які навіть можуть не здогадуватися про існування цього логістичного центру.