Андрій БОГДАНОВИЧ розповів про звіт за результатами проекту

Голова громадської організації «Фундація.101» Андрій БОГДАНОВИЧ в ефірі «Громадського радіо» розповів про звіт за результатами піврічної роботи над проектом «Прифронтова інспекція».

У нас в студії Андрій Богданович, голова громадської організації «Фундація.101». Ми будемо говорити про підсумки моніторингу контрольних пунктів в’їзду-виїзду «Зайцеве» та «Новотроїцьке», а також про те, що будуть моніторити спостерігачі організації в найближчі декілька місяців.

Однією з найголовніших проблем у вас йде замінування узбіч — це виокремлено першим пунктом. Наскільки це серйозно і що вдалося моніторам вияснити?

Спостерігачі нашої організації протягом півроку моніторили ситуацію на контрольних пунктів в’їзду-виїзду «Зайцеве» та «Новотроїцьке». Ми розпочали свою роботу ще у вересні 2015 року на КПВВ «Зайцеве». Спершу в пілотному режимі. Після того як напрацювали методологію, розпочали моніторити й «Новотроїцьке». На контрольних пунктах наші спостерігачі знаходилися щоденно до січня 2016 року включно, постійно стежачи, як дотримуються прав людини на контрольних пунктах, як спілкуються співробітники перевіряючих органів з людьми — ввічливо, грубо тощо. Порушення, які були виявлені, фіксувалися. З усіма порушеннями ми одразу зверталися до відповідних органів: або Прикордонної служби України, або Збройних сил України, або центра Антитерористичної операції.

На разі перший етап моніторингу завершився. Ми підвели підсумок, виокремивши низку проблем, які, на нашу думку, потребують найшвидшого вирішення. З того, що ми зафіксували, це перше, насправді, замінування узбіч. Якщо говорити конкретно про «Новотроїцьке», то це ділянка між самим контрольним пунктом та нульовим блокпостом, за яким вже розпочинається неконтрольована територія. Зазвичай, там заміновано — розтяжки, міни тощо. Через те що, на КПВВ відсутні туалети, а люди можуть довгий час стояти як в черзі з неконтрольованої території, так і вбік контрольного пункту з контрольованої території, то вони змушені зупинитися на цій ділянці, аби задовольнити власні фізіологічні потреби. Але виходячи на узбіччя, вони можуть загинути. Тому що попереджувальні таблички, які на разі там є, невеликого розміру, рідко встановлені, і, на нашу думку, цього недостатньо, аби попередити людей про небезпеку.

А що ви робити? Бачите, що такої таблички нема, але ділянка потенційно замінована, то одразу звертаєтесь до відповідних органів, аби вони вирішили це?

Так, звичайно, за кожним фактом порушень ми звертаємося до відповідних органів. Коли ми виявили цю проблему — написали до Держприкордонслужби.

А як ви це виявили? Ви бачите розтяжки чи міни? Як ви бачите ці недоліки?

По-перше, були випадки, коли люди підривалися й гинули. Це далеко непоодинокі випадки, про подібне постійно пишуть ЗМІ. Наші монітори реагують на цю ситуацію, бачать, що табличок дуже мало, вони невеликого розміру...

А якщо нема такої ситуації?

Зрозуміло, що наші монітори не є фахівцями з розмінування, вони не можуть самотужки виявити, чи є там небезпечні пристрої. Але вони спостерігають за ситуаціями, які виникають. Ми моніторили «Зайцеве» і «Новотроїцьке» і виявили, що саме на «Новотроїцькому» є така проблема. Були випадки, коли люди там підривалися, й наші спостерігачі примітили, чи є там таблички чи ні, належного вони формату чи ні тощо. З цього питання ми звернулися до Держприкордонслужби, ЗСУ, центру АТО, а також до Донецької обласної військово-цивільної адміністрації. Відповіді, які надходили до нас, містили інформацію, що вказані органи перекидали це питання один на одного: прикордонники на Збройні сили, повідомляючи, що це питання в їхній компетенції; ті, у свою чергу, перекидали на Донецьку ОВЦА. Таким чином, виходила певна кругова порука.

Перепрошую за дещо цинічне питання, але все ж таки: виходить, що поки ніхто не підірвався, ви не будете стежити чи є там розпізнавальні знаки, чи нема?

Наші громадські спостерігачі жодним чином не втручаються в роботу прикордонників чи фіскальників. Фізично ми лише можемо спостерігати. Якщо ми щось виявляємо, то одразу реагуємо. Ми не маємо можливості робити якихось активний дій: по-перше, ніхто не дозволить, а по-друге, у нас нема таких спеціалістів.

Андрію, ви сказали, що в роботу органів на контрольних пунктах не втручаєтеся. Проте у вашу роботу — втручаються. Були спроби припинити вашу роботу. Розкажіть, будь ласка, про це детальніше, як ви виходите з цієї ситуації — блокування роботи моніторингової групи?

Так, справді, були випадки, коли намагалися перешкоджати нашій роботі. На початку нашого моніторингу все було добре, всі органи активно з нами співпрацювали. Навіть прикордонники інколи передзвонювали до нас, уточнювали, чи нормально поводять себе їхні співробітники з людьми в певних ситуаціях тощо. Але через певний час стався випадок, коли один з працівників Прикордонної служби, проїжджаючи повз контрольний пункт і побачивши, що на узбіччі за КПВВ стоїть автівка без водія, порізав колеса цієї машини ножем. Коли повернувся господар автомобіля, він викликав поліцію, проте коли вона приїхала стало зрозуміло, що погрозами прикордонник змусив господаря автівки відмовитися від своїх претензій. Ми зафіксували все, написали скаргу, а вже на наступний день вночі невідомий (наші монітори знаходяться на контрольних пунктах лише вдень, у робочі часи КПВВ) порізав намет, в якому працювали наші спостерігачі.

Після цього через певний час приїжджала з центру АТО перевіряюча група, і, побачивши наш намет, сказали, щоб ми пересунули його на метрів 100 від контрольного пункту, що ми зробили. А вже наступного дня, коли приїхала інша моніторингова група ГО «Фундація.101», їх взагалі не пропустили на територію контрольного пункту.

Яка аргументація подібних дій?

Тим, що це було усне розпорядження когось з керівництва центру АТО. Але, знову ж таки, жодних прізвищ ніхто не назвав. Одразу після цього ми написали до Прикордонної служби, центру АТО та Міноборони. Найцікавіше, що прийшли зовсім різні відповіді: хтось відповів, що це була не вимога, а пропозиція пересунути намет; інші відписали, що взагалі подібна ситуація не мала місця, можете працювати; третя сторона визнала, що таке розпорядження було. Тобто дуже суперечливі відповіді. Так співпало, що наш проект доходив до кінця, ми вже відпрацювали відведені три місяці, тому описана вище ситуація не вплинула на об’єктивність результату. Але на разі ми плануємо наново розгортати моніторинг, тому знову почнемо звертатися до відповідних органів. Адже цього разу хочемо моніторити роботу всіх контрольних пунктів в’їзду-виїзду, які зараз працюють (їх є 5 на цей момент).

Досить часто функціонування КПВВ зупиняється через обстріли. Скажіть, ваші монітори фіксують це?

Протягом майже всього 2015 року працювали лише два контрольні пункти — це «Зайцеве» і «Новотроїцьке». Тому ми моніторили саме їх. Усього передбачено 5-6, якщо я не помиляюся. Ось як раз через обстріли, деякі то відкривались, то зачинялись, а в Луганській області взагалі всі закрили і більше не відкривали. По суті, повноцінно функціонували лише ці два пункти. Були випадки, коли один-два рази під час моніторингу обстрілювали «Зайцеве» та «Новотроїцьке». Проте без наслідків для наших моніторів чи людей, які у цей момент були присутні на КПВВ.

Це часто було?

Якщо говорити про «Зайцеве» та «Новотроїцьке» — не часто. За півроку, що ми там працювали, подібне відбувалося декілька разів, не більше. Щодо інших контрольних пунктів, нічого не можемо сказати. Але, по суті, вони більшість часу й не працювали через постійні обстріли.

Андрію, за новою програмою передбачається моніторинг пішохідного пункту в Станиці Луганській?

Так, у тому числі. Протягом найближчого місяця розпочнемо шукати для цього спостерігачів.

До речі, а як саме ви їх шукаєте?

Залучаємо місцевих, які живуть недалеко від контрольних пунктів. По-перше, вони краще знаються на ситуації. Окрім того, мешкаючи недалеко, їм зручніше там працювати. Як ми їх шукаємо? Викладаємо на нашому сайті оголошення, що ми шукаємо моніторів з таких-то регіонів на таких-то контрольних пунктах. Дивимося, хто відгукнувся. Після певної перевірки відбираємо людей, які вважаємо, що підходять нам. Потім ми приїжджаємо на місце, проводимо курси з надання першої медичної допомоги (тактична медицина), а також загальний інструктаж. Окрім цього, приїжджає представник омбудсмена, який розповідає, на що варто звертати увагу, що є порушенням прав людини, а що ні. Все це триває два дні. І після цього монітори можуть приступати до роботи.

Це на волонтерських засадах чи як робота?

Звичайно, їхня робота оплачується. Цей проект проходив за фінансової підтримки People's Project і USAID.

У ваших звітах вказано, що дослідження відбувалися до лютого 2016 року. Що ви будете далі робити? Продовжите цю справу?

Так. Найближчий місяц-півтора ми плануємо відновити моніторинг на контрольних пунктах. Спершу відновиться робота на «Зайцеве» та «Новотроїцьке», адже там є підготовлені монітори, з якими ми працювали до цього. Вони вийдуть раніше. Щодо решти КПВВ, розпочнемо пошук моніторів з місцевих, навчимо їх. І весь цей проект плануємо робити до кінця року. Тобто протягом 9-10 місяців на регулярній основі. На всіх контрольних пунктах, які будуть в цей час працювати на лінії зіткнення.

Зараз у вашому звіті 8 пунктів. Ви плануєте звертати увагу на ці недоліки на інших КПВВ?

Ті проблеми, які ми виявили на цей момент, все одно потребують вирішення. На нашу думку, вони стосуються не лише тих контрольних пунктів, на яких було виявлені.

Вирішення вони потребують з лютого? Ви стежите за цим?

Ми спостерігаємо за цим з моменту виявлення. Просто у лютому ми зробили загальні підсумки. По кожній з виявлених проблем ми одразу зверталися до відповідного органу, який повинен був цю проблему вирішити.

А чи є вже якісь результати? Можливо, відкрили кримінальне впровадження?

На жаль, мусимо констатувати, що майже нічого не вирішено. Щоб якось підштовхнути вирішення, ми брали участь у парламентських слуханнях, які проходили за темою внутрішніх переселенців. Також наші рекомендації ми направили до Комітету ВР з прав людини, аби внести наші пропозиції до рекомендацій парламентських слухань. Але це достатньо довгий процес. Спочатку Комітет має отримати ці рекомендації, проголосувати за них. Потім проголосувати має Верховна Рада. І якщо все це візьмуть до уваги і включать, то це буде офіційний документ, на який можна буде посилатися. Тоді не реагувати на все це буде складніше будь-яким органам влади.

Якщо це хабар, як на це не можуть реагувати відповідні структури?

Конкретно про хабарі — у нас немає можливості фіксувати це. На самих контрольних пунктах не фіксувалися факти того, що хтось брав гроші. Навіть були випадки, коли люди у паспорт вкладали гроші, а прикордонники повертали їх. Це наші монітори можуть побачити, адже знаходяться на контрольних пунктах. Але багато скарг від людей щодо черг. Є на контрольних пунктах пільгові черги (відзначу, які нічим не регламентовані). Туди потрапляють люди з інвалідністю або похилого віку, а також пасажири з дітьми до одного року. І ось люди нам скаржилися на те, що до пільгової черги можна потрапити навіть не входячи до перерахованих категорій за певну суму. Озвучена сума від людей — 200 грн. За такою схемою працюють таксисти, які возять людей від найближчого населеного пункту до «нульовки». Оскільки регулює цю чергу прикордонник, який стоїть за півкілометра від контрольного пункту, а наші монітори працюють конкретно на контрольному пункті, нам зафіксувати подібне не вдалося. Проте різні люди неодноразово жалілися на це, тому з великою ймовірністю таке порушення має місце. Бо це були люди, які не залежали один від одного, але перераховували однакові факти.

А правоохоронні органі якось звертали на це увагу?

Насправді, якщо періодично дивитися на те, про що пише Прикордонна служба на своєму сайті, то можна побачити повідомлення про внутрішні розслідування та виявлення порушників. Вони визнають факт хабарництва, з яким намагаються боротися. Адміністрація Прикордонної служби у Києві не зацікавлена в покриванні цих фактів, адже це кидає тінь на роботу всієї структури. Але суть у тім, що все залежить від виконавців на місцях. Зрозуміло, що коли людина має, хоч невелику, але владу — наприклад, розвернути людину в кінець черги чи направити до пільгової черги — то він може нею зловживати.

Андрію, до ваших моніторів звертаються лише звичайні громадяни? Чи не було якихось прохань від прикордонників чи фіскальників?

Це не було метою нашого дослідження. Ми більш ретельно стежили за дотриманням прав людини. Але в будь-якому разі ми спілкуємося з прикордонниками. Як вже я зауважував, в адміністрації Прикордонслужби зацікавлені, аби за роботою їхніх працівників на місцях хтось стежив.